Олександр Норинчак про професії розробника ігор

Александр Норинчак о профессии разработчика игр

Світ комп’ютерних ігор зачаровує, дивує, іноді насторожує, особливо коли мова йде про дітей, які воліють такі ігри всім іншим видам діяльності. У будь-якому випадку, це яскравий і цікавий світ. Хто ж його створює? Розробники ігор і програмісти, зокрема, Олександр Норинчак — провідний програміст компанії PlayToMax, Ltd., який є і автором ігрових програмних продуктів.

Що входить в перелік ваших обов’язків як програміста?

У даний момент займаюся здебільшого управлінською роботою, контролем якості код інших програмістів, розробкою і супроводом внутрішніх фреймворків компанії. Також при необхідності підключаюся до розробки в складних проектах. Ця професія для мене — це довга історія. Якщо зовсім коротко, то в 2005 році я працював в одній великій української софтверної компанії. Цей період, якщо ви пам’ятаєте, був періодом буму браузерних онлайн-ігор.

Ходили легенди про величезні доходи власників цих ігор. Було дуже спокусливо запустити свій проект і забути про «роботу на дядю». Тим більше що технічно я не бачив ніяких перешкод. І протягом наступних двох років ми з кількома друзями ночами робили свою гру. Реліз відбувся в 2007-м і я пішов з основної роботи. Проект проіснував до 2013-го, так і не виправдавши покладених на неї надій. Строго кажучи, гра все ще працює, але нею ми більше не займаємося. Зараз ми більше зосереджені на розробці невеликих казуальних і соціальних ігор.

Вам подобається грати самому? Це з-за захоплення рольовими іграми і фентезі?

Так, звичайно. Мені подобається робити гри, мені подобається в них грати. Але рольові ігри — не моє, я більше люблю покрокові стратегії. Чому? Це завжди тренування для мозку, виклик. За великим рахунком гра дає той досвід, який недоступний у повсякденному житті.

Де ви вчилися на програміста?

Ніде, я самоучка. Програмувати починав ще в 12 років на програмованому калькуляторі МК-61, потім був асемблер ZX-Spectruma-а, Yamaha MSX-2, ну і далі на чому тільки не писав для PC. З 2004-го і донині це розробка під web в різних варіаціях. Біофак Житомирського педагогічного інституту «трапився» тільки тому, що в 1996-му програмування бачилося більше як хобі без практичного застосування. Тому для вступу був обраний університет (в той момент ще інститут), після якого, як я думав, стане зрозуміло, як заробляти гроші. Ось тільки на практиці все виявилося навпаки.

Які якості потрібні програміста-розробника ігор?

У сучасному світі, коли технології розвиваються бурхливими темпами, мені здається, важливіше за все здатність до швидкого навчання. Інакше завжди є ризик залишитися за бортом». Ну і як для будь-якого програміста — стриманість, аналітичне мислення, відкритість до всього нового.

Що найцікавіше в роботі?

Найцікавіше — це пошук рішення проблем. Насправді зараз працювати стало набагато цікавіше, ніж у часи нашого першого великого проекту. Зараз в основному цикл розробки казуальної гри рідко перевищує два-три місяці. І одночасно в компанії на розробці знаходиться три-чотири таких гри. А це означає практично завжди нові проблеми, нові завдання.

Що ви порадите почитати/подивитися майбутнім програмістам і розробникам ігор для натхнення?

Це хіба що історії життя видатних людей чи компаній. З того, що вийшло за останні роки: «Соціальна мережа» (2010), «Кадри» (2013), «Стів Джобс» (2015). Фантастику або пригодницькі речі рекомендувати для цієї мети не можу. Оскільки те, що там показується, як правило, дуже далеко від реальності. Але все ж якщо дуже хочеться, можна подивитися «Чорне дзеркало» та «Містер Робот».

Одна з найпоширеніших проблем сучасного суспільства — ігрова залежність. Чи вважаєте ви, що своєю роботою сприяєте розвитку цієї залежності?

Скоріше так, ніж ні. Але, строго кажучи, це доля будь-якої компанії, яка випускає успішний продукт. Якщо твій продукт успішний, ти отримуєш відданих користувачів, на гроші яких твоя компанія існує далі. Якщо ти їх не відчуваєш, ти разоряешься і йдеш з ринку. Все дуже просто. Чи будуть серед них залежні конкретно від твоєї гри? Все може бути.

У вас є маленький син. Як вважаєте, чи потрібно обмежувати час гри для дітей?

Якщо ми говоримо про дошкільному віці, то однозначно потрібно лімітувати час, проведений за комп’ютерною грою. Забороняти — ні в якому разі. Скоріше, потрібно розумно підбирати гри-«развивашки» і забезпечувати дитині інші, альтернативні розваги. У більш усвідомленому віці — ні. Знову-таки, потрібно намагатися надати дитині альтернативу. Обмеження ж і заборони, навпаки, приведуть до появи напруги або навіть розриву між дитиною і батьками. Тим більше зараз при бажанні дитина легко знайде, як пограти і поза домом.

Розмовляла Тетяна Гордієнко. Фото: з особистого архіву Олександра Норинчака

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code