За кілька днів до: Чудові історії про звичайні речі

Для багатьох з нас Новий рік є самим головним, самим чудовим святом. Цінність його зовсім не обмежується дзвоном келихів в новорічну північ, вона ще і в тому, що ми починаємо готуватися до свята заздалегідь, продумуємо, які подарунки сподобаються нашим близьким і шукаємо їх. Це один з тих моментів, коли ми повністю сконцентровані на близьких нам людей, а адже, зізнайтеся, ми робимо це не так часто, приділяючи час роботи, щоденній суєті, але не того, щоб втілити мрії людей, яких любимо. Може, тому наші дитячі мрії про подарунки так яскраві і виразні – якщо в дитинстві ми пережили це відчуття дива, то і в дорослому житті нам більше подобається дарувати, ніж отримувати подарунки, знову переживати такі моменти з близькими. Про це ми й поговорили з нашими героями.

Тетяна Гончарова

Директор оптової дистрибуції «Цифротех», співачка

У дитинстві найбільше мріяла про Новий рік як про відчуття свята і дива. Емоція очікування свята і була головним подарунком. Наростаюче відчуття наближення дива десь з середини грудня було дуже сильним і справжнім. У радянський час, коли ми росли, життя була досить сірою і похмурою, і лише під Новий рік простір навколо дивним чином перетворювалося в чарівну країну: навколо були вогники, кульки, пахло мандаринами і щастям. Народ тягнув по вулиці виділяють свіжість ялинки і саме про це мріяли потім весь рік. В дитинстві під ялинку потрапляли подарункові набори цукерок або красиві іграшки, які були в дефіциті. Зараз під ялинку і собі, і людям хочеться насипати більше любові і взаєморозуміння. Ми часто не чуємо одне одного або спотворюємо сприйняття і дуже хочеться завжди спіймати під Новий рік це відчуття. А зробити це можна, тільки посміхаюся людям і ловлячи їх позитивні емоції у відповідь. Кожен Новий рік це є, просто весь час хочеться, щоб святкового, просоченого чарами настрою було побільше і для всіх, хто вміє вірити в чудеса.

Дмитро Федоренко

Соціальний підприємець, засновник інтернет-журналу «НашКиев», діджитал-агентства Studio7, Першої благодійної торгової платформи Murahy.com

У моїй родині було не прийнято замовляти новорічні подарунки Дідові Морозу. Але навіть в складних економічних реаліях пізнього застою і жебраків 90-х ми з братом не залишалися без подарунків. Зараз я точно був би радий сертифікату на місяць повного забуття в шортах і з рюкзаком в нетрях Південно-Східної Азії чи північної Індії. А ось моя дочка Ева-Марія вже написала лист Санта Клаусу (хоч і не вірить в його існування) з проханням про подарунок. Лев же (син Дмитра, — прим.ред.) поки не залучений в цей процес, але без подарунка точно не буде. Раніше для мене різдвяні свята не мали великого значення. Це точно було пов’язано з клопотами, купівлею ялинки, підготовкою до вечірці з друзями. Такий собі позачергової День народження. А от зараз я їх ціную набагато більше. Якщо кілька років тому ми з моєю дружиною Тетяною виїжджали на місяць подорожувати по країнах Південно-Східної Азії, то з появою другої дитини це вже не так просто реалізувати, як раніше. За останні роки я зібрав велику колекцію різдвяних фільмів, які ми переглядаємо під пледами вечорами. Вони переносять тебе в дитинство і створюють відчуття свята, якого так не вистачає нам в останні роки.

Алла Герасимчук

Компанія StarMedia

У дитинстві я мріяла тільки про тварин, і вони у мене завжди були – собачки, котики, хом’ячки і рибки. Батьки ніколи не забороняли мені тримати тварин, за що я їм дуже вдячна. Зараз багато батьки забороняють своїм діткам заводити тварин, але у нас в будинку їх багато – і собачки і котики, і шиншила, і хом’ячок. Для дітей це дуже важливо: вони повинні розуміти, що таке турбота і відповідальність за живу істоту. Це виховує доброту. З дитинства я мріяла відкрити притулок для тварин, навіть хотіла вступати на ветеринара, і досі ця мрія залишилася. Крім дитячої мрії я хочу відкрити дизайн-студію одягу та інтер’єру. Я – творча особистість, втілюю нові ідеї і потроху рухаюся в цьому напрямку, але поки багато часу йде на основну роботу. За натхненням ходжу в кафе «Реприза» вже 13 років, люблю його за теплу і приємну атмосферу. І в якості подарунка я б вибрала величезний irish coffee, тут він смачний, як ніде.

Наталія Табачин

Засновник і керівник проекту Nravokids

У нашій родині святкування новорічно-різдвяних свят розпочинається зі святкування дня Андрея. Ми прикрашаємо ялинку, даруємо подарунки або влаштовуємо міні-свято для нашого татка (його звати саме так). Далі — омріяні подарунки під подушку від святого Миколая. Діти завжди особливо чекають цього таємничого, магічного дня, дня здійснення мрій. А я з Андрієм, як помічники Миколая, намагаємося допомогти і максимально здійснити бажання хлопців. Минулого року моїм синам святий Миколай приніс окрім іграшок, квитки на поїзд. Ми поїхали на швидкісному поїзді до Києва. Це була неймовірна пригода! Відвідали Експериментаріум, сходили на ВДНГ, де є резиденція Діда Мороза, розважались і куштували вуличні смаколики. Спогади залишаються назавжди… Цього року хлопці теж замовили іграшки, а також Даня попросивши квітки на Червоне море. Він дуже любить розглядати рібок, рослинність, коралі. Найкращий подарунок для мене — це подорожі з сім’ї єю. Замовила різдвяну мандрівку в гори, і думаю, здійсниться! А от коли я була маленькою, дуже хотіла велику ляльку, від таку щоб у мій ріст! І одного святкового ранку, а саме в ніч, коли ходити святий Миколай, біля ліжка стояла величезна лялька. У тієї годину, а це початок 90-х, таких іграшок неможливо було побачити в магазині, тому думаю, батьки дуже постаралися, щоб здійснити мою мрію. Я їм дякую за це, бо, здійснивши мою мрію в дитинстві, вони дали мені віру в те, що мрії здійснюються. Можливо, не саме в той день чи рік, але прийде час і все здійсниться…

Надія Александрова

Юрист

Я завжди знаходила під ялинкою ті подарунки, про які мріяла і завжди була задоволена ними. Це були книжки, іграшки та інші милі речі. Ляльок Барбі тато мені купував кожні вихідні, тому вони подарунком не вважалися, а от величезний рожевий заєць!.. Пам’ятаю, як знайшла його під ялинкою і прийшла в повний захват – я просто не очікувала там побачити! Мені батьки завжди дарували щось нове, щось таке, чого ні в кого не було. Не знаю, яким чином, але у моїх батьків виходило зробити так, щоб все саме незвичайне було в мене під ялинкою. У цьому плані у мене було щасливе дитинство. А взагалі свято для мене настає тоді, коли я починаю вибирати подарунки, складати меню… я дуже скрупульозно підходжу до вибору страв. Я намагаюся зробити так, щоб на столі були ті страви, які я люблю, і ті, які люблять рідні та гості. Я добре знаю про гастрономічні вподобання кожного, про те, хто які делікатеси хотів би спробувати, тому враховуючи всі побажання, роблю так, щоб на столі все-все було, щоб всі були задоволені. Зате з десертами у мене все просто — я замовляю їх в «Репризі».