24 знакових українських романа

24 серпня наша країна відзначила 24 роки своєї незалежності — майже чверть століття. До цієї дати theinsider.ua склав список важливих українських романів, які побачили світ протягом цих років. Рівно 24 книги.

Романи, про які піде мова нижче, стали знаковими в цей період і залишаються предметами дискусій і сьогодні. Ці книги — не просто загальнокультурне явище, але і суспільно значуще. Резонанс і популярність — саме під ці визначення потрапляють ці видання. Комусь вони можуть подобається, комусь ні, але це вже частина історії, і без них картина була б не зовсім повною.

Рекреації

Юрій Андрухович

1992р.

Перший роман «патріарха Бу-Ба-Бу» нової української літератури, відлік якої умовно можна починати вести від акту про проголошення незалежності. Умовно, тому що сама естетика бубабистов, з якої виростають «Рекреації», до того часу вже повністю сформувалася. Компанія молодих поетів-інтелігентів прибуває в Чертополь на Свято Воскресаючого духу, щоб опинитися в просторі тотального карнавалу. Стихія грайливості з часом поставить «нову літературу» в глухий кут, але для першого роману нового часу — мабуть, кращий варіант.

Сталінка

Олесь Ульяненко

1994р.

Перший твір Ульяненка, яке наробило багато шуму і отримала Шевченківську премію. Сама книга — це те чи розгорнута притча, то реалістична історія з подвійним дном: Йона, натерпівшись у божевільні, тікає з нього у світ, який є лише збільшеною копією пережитого пекла. Багато криміналу, безнадії, девіацій, депресії, в якій десь там на дні видніється проблиск примарної надії.

Польові дослідження з українського сексу

Оксана Забужко

1996р.

Текст-емблема дев’яностих, про який багато хто чув, але мало хто прочитали. По суті ж «Дослідження» — це не стільки пригоди «нової» жінки-поетеси за кордоном, скільки зведення рахунків з допомогою обговорення проблем ідентичності, національності, сексуальності — з усім ХХ століттям, як текст, в якому головним героєм виступив сам мову. Україномовний бестселер може існувати — це було переконливо доведено на роки вперед.

Око прірви

Валерій Шевчук

1996р.

В 90-х і 2000-х Шевчук написав чимало: двутомная біографічна сага, сімейна хроніка, есеїстика… Але справжній успіх до нього прийшов, коли він написав невеликий роман про автора Пересопницького Євангелія, який шукає себе і подорожує до епіцентру сектантського руху. Письменникові, крім атмосфери українського Середньовіччя, дивовижним чином вдалося ще й показати 90-е з їх новими «лідерами» і розгубленою інтелігенцією.

Бурдик

Володимир Діброва

1997р.

Широко відомий у вузьких колах Діброва в 1993 році переїздить до США, де продовжує писати. Але на батьківщині про нього говорять все менше з тих пір. І навіть премію «Книга року ВВС» за роман «Андріївський узвіз» майже нічого не змінила. Але «Бурдик» був помічений, і не дарма — в ньому квінтесенція методу письменника, іронічність навпіл з тугою, «інтелігентська» проза ще одного втраченого покоління, дуже автобіографічна, глибока і делікатна.

Воццек

Юрко Іздрик

1998р.

Фрагменти, сни, чужі цитати, свої автокомментарии, абсолютна ненадійність оповідача, якого, насправді, і немає, так як говорить вся культура як така, в її сучасному стані, а персонаж є лише функцією. «Воццек» — те, що називають втіленням українського постмодернізму 90-х.

Ті, що на споді

Юрій Покальчук

1998р.

Прекрасний прозаїк-шістдесятник залишив надзвичайно мало «повноцінних» романів, в основному — численні книги повістей та оповідань, хоча багато з них за атмосфері можна назвати нетиповими романами. Ось і «Ті, що на споді» найкраще тому підтвердження: збірник творів, де все крутиться навколо найсміливіших фантазій, але на ділі — роман в оповіданнях, зухвалий, але не брудний.

Мальва Ланда

Юрій Винничук

2000р.

Роман, з яким, мабуть, найчастіше асоціюється ім’я письменника. Грандіозно придумана і прекрасно написана книга, настільки фантастична, наскільки і мало на що схожа: чоловік середніх років, пане Бумблякевич, потрапляє в місце химер всіх мастей і відтінків. Море Борщів, русалки і примари, еротика і авантюри, фірмовий гумор і несподіваний трагізм — у Винничука є для всіх і він не боїться цим ділитися.

Рівне/Ровно

Олександр Ірванець

2001р.

Компактна фантазія на тему поділу одного впізнаваного Міста конкретної Стіною, коли одна половина набуває ознак «європейського», а інша залишається «соціалістичної».

Культ

Любко Дереш

2001р.

Студент-випускник їде в галицьку провінцію, щоб стати викладачем біології, а там його чекає спокуса — бажання дізнатися остаточну істину і побачити те, що є-відразу-всім-і-нічим. Середня фантазія, не дуже акуратна композиція, а замість майстерності — кураж. Але зате дуже жваво.

НепрОсті

Тарас Прохасько

2002р.

«НепрОсті» — це не тільки Маркес галицько-карпатського ландшафту, але і прекрасний приклад, що Україна таки «не одна», їх кілька. Магічний реалізм, центрально-європейська література, але є в ній і щось своє для тих, хто хоче пізнати головні звершення нової української літератури.

12 обручів

Юрій Андрухович

2003р.

На думку багатьох людей, саме «12 обручів» є найкращим романом української незалежності — таким, яким можна пишатися. У будь-якому випадку це повноцінний роман Андруховича символічно закриває епоху умовного розквіту української літератури в 90-х і повідомляє про настання проблемних 2000-х.

Солодка Даруся

Марія Матіос

2004р.

Книга, яка підтвердила, що українська масова література може бути якісною. Сентиментальний роман про людей, яким не пощастило в історичні часи на «кривавих землях» (під час Другої світової в Галичині), і про їхніх дітей, яким бурі великої історії буквально зруйнували життя.

Депеш Мод

Сергій Жадан

2004р.

Історія трьох друзів, які подорожують по вулиця і околицях сюрреалістичного міста, щоб повідомити четвертого погану новину, стала тим текстом, який привернув увагу багатьох молодих людей до україномовної прози. Гімн чоловічу дружбу, смуток по втраченому поколінню, романтична історія нереалізованих ідеалів — тут є все, хоча і не тільки. «Депеш мод» — випадок, коли віриш розмовній мові персонажів.

Пацики

Анатолій Дністровий

2005р.

Такий собі симетрична відповідь Жадану, де не Харків, а Тернопіль, не 90-ті, а кінець 80-х. Соціальна депресія, відсутність соціальних ліфтів, важкі підлітки з важких родин у важкі часи… Історії Дністрового важкі, і на вівтар реалістичного сюжету кладеться стилістика, композиція і темпоритм.

Слуга з Добромиля

Галина Пагутяк

2006р.

Галицька русь, монастирі, князі — і 20 століття, НКВС, репресії. Пов’язує все це воєдино постать Слуги — тисячолітнього вампіра і зберігача краю, амбивалентного за своєю сутністю, але дуже симпатичного в реальності. Протягом довгих років письменниця створила цілий окремий світ, в якому знаходять своє місце фольклорно-готичні елементи, але де головною залишається замішана на історії літературна фантазія.

Згори вниз. Книга страхів

Таня Малярчук

2007р.

Перед нами історія про те, як дівчина стає Жінкою, а світ навколо демонструє таємні і глибокі закономірності. Змішання прози Прохасько і фантазій Пагутяк, але при цьому зовсім не наївна література. Малярчук тут — зріла письменниця, яка, просто дуже рано написала, можливо, свій кращий твір.

Шахмати для дибілів

Михайло Бриних

2008р.

Роман розповідає про докоторе Падлюччо, великого авантюриста і знавця шахового мистецтва: текст доповнений ілюстраціями і аналізом партій, а також роздумами про спорт. Фішка письменника — віртуозний суржик, які працює і дійсно є смішним.

Музей покинутих секретів

Оксана Забужко

2009р.

Гігантська сага про 20 столітті, де людські долі намертво переплетені з долею країни, давні сімейні традиції невідступно впливають на покоління спадкоємців, а логіка історії відчуває героїв на міцність, постійно підсовуючи ефемерні шанси на порятунок. Дві майстерні переплетені сюжетні лінії (Друга світова — наш час), впізнавана героїня (привіт з «Досліджень»), впізнаваний мова — роман відбувся.

Залишенець. Чорний Ворон

Василь Шкляр

2009р.

Остаточне затвердження «нацреализма» як жанру і світовідчуття. Часи постреволюційних визвольних битв, їх останні акорди — коли вже все зрозуміло, але приречена повстанська боротьба все одно триває. Окремі території і загони з отаманами ще тримаються — тим ще більш легендарної буде їх слава. Очевидно, що Шкляр любить своїх героїв, знає архіви, хоче поділитися, але читачеві їх полюбити непросто: потрібно бути або затятим шовіністом, або не дуже культурною людиною.

Записки українського самашедшого

Ліна Костенко

2010р.

Роман, здивував багатьох, і не стільки тим, що Костенко опублікувала велику прозу, скільки форматом. Перед нами записки 30-річного програміста, який переживає серйозні сімейні та особисті (пошук призначення) драми, паралельно записуючи досить-таки істерично трагічні катастрофи, які відбуваються по всьому світу.

Ворошиловград

Сергій Жадан

2010р.

Найкращий роман Жадана, який несподівано здобув перемогу на «Книзі року ВВС» і був названий «Книгою десятиліття». «Ворошиловград» — жадановский роман з відомим набором сюжетних тем (розбирання, кримінал, 90-е), фірмової атмосферою і «своїми» героями.

Танго смерті

Юрій Винничук

2012р.

Спроба Винничука вирватися на простори серйозного історичного роману вдалася — перемога на «Книзі року ВВС». Міжвоєнний Львів, Голокост, четверо друзів різних національностей, які намагаються зберегти хоч щось людське в собі, — і містична лінія, КДБ, 80-е.

Фелікс Австрія

Софія Андрухович

2014р.

Твір, що доводить, що гарною і свіжою прози можна очікувати не тільки від покоління «батьків». Софія Андрухович зробила маленьке диво: з матеріалу (Австро-Угорщина, Фарнц-Йосиф, місцева кухня) письменниця вибудовує повністю модерністський текст — розумний і тонкий. Ну, і, звичайно, історія любові, яка підноситься до метафори.