Катерина Засуха: «Там, де є діти, повинні бути теплота і допомогу»

У кожної людини, яка хоче віддавати — неважливо, чи гроші це, час або сили — свій шлях і свої способи це робити. Хтось допомагає різним фондам, хтось засновує свій, у кого-то є коло людей, яким потрібна допомога. Свою історію благодійності розповіла Катерина Засуха, виконавчий директор PR-агентства Grou, мама двох дітей, волонтер «Мама SOS», в рамках благо-сніданку «Що віддав – те твоє», організованого за підтримки «Фонду родини Загорій».

Для мене благодійність – це терапія. Я свого часу прочитала книгу практикуючого психолога Ірини Млодік «Дівчинка на кулі». У ній розповідаються історії кількох жінок, які дружать зі студентської лави, і в певний момент життя всіх їх об’єднує бажання допомогти дитині з особливими потребами. І кожна за рахунок цього акту милосердя прагне вирішити якусь свою внутрішню проблему. А підліток, самодостатній, сильний, незважаючи на свою хворобу, по суті, стає їх вчителем.

Після цієї книги я зрозуміла, що моє прагнення безкорисливо допомагати – це та ж терапія. І потрібна вона часто в момент, коли в твоєму житті занадто багато роботи, і ти, як білка в колесі, усвідомлюєш, що не знаєш, куди біжиш, і нічого не встигаєш, починаєш мучити себе думками про те, що ти погана мати і дружина. Насправді, це типова ситуація для багатьох офісних працівниць, принаймні, з мого кола спілкування. Протягом кількох років, коли ми з подругами, які працюють мамами, збиралися, ми обговорювали, як все встигнути. А коли з’являються благодійні проекти, вони допомагають побачити важливе і збалансувати життя. Вони дозволяють зрозуміти, переосмислити життєві пріоритети.

У проекті «Мама SOS» ми супроводжуємо неблагополучні сім’ї, де високий ризик того, що дитину можуть забрати до інтернату. І коли ти потрапляєш в цю сім’ю, то бачиш, як твій навіть найменший внесок у життя цих людей здатний часом її врятувати. Коли ти віддаєш – це як закон збереження енергії, вона поміщається в чиюсь родину, але не випаровується. Вона не тільки залишається, але й тобі ж повертається – в різних формах, і грошима, і новими знайомствами, відкриттями, навіть друзями. Ця енергія лікує ті душі, які не можуть знайти баланс.

Мені хочеться, щоб якомога більше людей підтримували благодійні ініціативи. Є люди, які щиро хочуть допомогти, але не знають, як це зробити. Але вибір завжди повинен бути усвідомленим – і якщо ви займаєтеся благодійністю, і якщо не займаєтеся, і це теж вибір. Особисто я розумію, що інакше жити не зможу. Я знаю, що завжди буду допомагати дітям, тому що материнство сильно змінило моє життя. А там, де є діти, повинні бути теплота і допомогу. Тільки тоді наше майбутнє буде світлим і добрим.

Є дуже багато проектів, які по мірі можливості я намагаюся підтримувати. Мої діти щомісяця відкладають іграшки, які їм набридли, речі, з яких вони виросли. У нас в будинку є коробки для цього, і мої діти знають, кому ці речі призначені. Я розумію – мої діти ростуть у достатку, і я хочу, щоб вони цінували те, що у них є, і знали, що буває по-різному. Щоб діти виросли особистостями, дуже важливий приклад батьків, які дають правильні цінності. Мабуть, і тому, зокрема, потрібна благодійність у житті працюючої мами.

Фото: Олена Владико