Жінки Польщі: «Страшно жити в країні з такими жорстокими законами»

Польща в останні дні – у фокусі уваги європейських ЗМІ, але не завдяки якимось поліпшень в країні, а з-за посилення законодавства. Головною темою стали прийняті закони про заборону абортів, які розділили суспільство і викликали низку протестів. Жінки у Польщі виступають проти того, що влада країни не тільки позбавить їх влади над своїм тілом, але й поставить їх життя і здоров’я під загрозу.

Хронологія подій така – в квітні цього року домінуюча в польському Сеймі праворадикальна партія «Закон і справедливість» (PiS) прийняла до розгляду пропозицію групи активістів повністю заборонити аборти, закон під назвою «Стоп аборти». Незважаючи на альтернативну пропозицію, «Врятуємо жінок», що передбачає лібералізацію законодавства про аборти і протести, які тривали у країні все літо, 23 вересня парламент прийняв закон про заборону в першому читанні і віддав комітету на доопрацювання. Тому організації по захисту жінок, лівофлангові партії і всі небайдужі прийняли рішення продовжувати протест – наступний мітинг у Варшаві призначено на 1 жовтня, а загальна страйк жінок по всій країні — на 3 жовтня. У польських жінок для цього є вагомі причини, адже є закон, що забороняє внематочное запліднення як неетичну з точки зору церкви (поки його тільки внесли до парламенту на розгляд). А це означає, що бездітні пари в Польщі втратять останню надію завести дитину.

Ми запитали думку жінок, які живуть у Польщі, про ситуації, настрої в країні і їхнє ставлення до заборони абортів.

Агнешка Юрасинська, 28 років, спеціаліст з забезпечення якості в IT-компанії, р. Познань

Ми вперше зіткнулися з такою ситуацією, так як всі попередні спроби заборонити аборти після 1989 року були відкинуті в першому читанні. Нинішній закон прийнятий до розгляду – парламент Польщі став заручником радикальних католиків, які багато років домагалися заборони. Деякі депутати поділяють ці праворадикальні погляди, але більшість просто робить реверанси своєму католицького електорату.

Заборона абортів — спроба підірвати право жінок вирішувати, що їм робити зі своїм тілом, але також це загроза нашому життю і здоров’ю. Закон повний розпливчастих формулювань, які можна трактувати як завгодно, і з-за цього майже кожна вагітна жінка ризикує стати мимовільним вбивцею ненародженої дитини». Кримінальному переслідуванню піддається навіть переривання позаматкової вагітності та ускладнення від інвазивних методів пренатальної діагностики. Як правило, першими жертвами цього закону стануть небагаті жінки, які не можуть поїхати за кордон або заплатити багато грошей за підпільний аборт.

З квітня цього року я беру участь у протестах, організованих партією «Разом» (Partia Razem) і різними феміністичними організаціями. Як левофланговая партія ми боремося не тільки з цим кричущим проектом, але і з законом, прийнятим у 1993 році, який помилково описують як «компроміс». У протестах за права жінок я бачу освітню цінність, просвітництво менш залученою частини суспільства, а з іншого боку, ми показуємо парламенту, що стежимо за його діяльністю і невтомно боротися за наші права. У мене є особисті причини протестувати: я боюся за своє життя та здоров’я і вважаю за краще діяти, ніж песимістично думати про майбутнє.

У товаристві успішно домінують праворадикали, нікого вже не шокують обридлі до зубного скреготу порівняння абортів з Голокостом. Але, незважаючи на те, що польська католицька церква багато років поспіль твердила, що аборти – це зло, останні опитування показують, що більшість поляків проти посилення законодавства. Наприклад, організація «Рятуємо жінок» (Ratujmy Kobiety) подала петицію за лібералізацію закону, яку підписали 200 000 осіб, що вдвічі більше необхідного мінімуму.

Ганна Діда, 31 рік, маркетолог, Варшава р.

Я не хочу робити аборт. Але я хочу мати право вибору. У мене таке відчуття, що уряду на це наплювати. Люди в уряді піклуються про інтереси лише певних груп населення. Польща стає країною, де багато людей перестали чути. Де у людей почали забирати їх основні права. Де жінкам відводиться роль машин для дітонародження. Це образливо, що держава бажає контролювати кожен аспект нашого життя. Вони виступають проти «таблетки наступного дня» — чому? Кажуть: жінки користуються нею дуже часто, це небезпечно для їхнього здоров’я. Тобто все це заради нашого блага? Те ж саме і про аборт: ці політики говорять, що вони рятують не народжених дітей і жінок, «які страждають від психологічної травми після аборту». І тому вони хочуть посилити закон, який і так вже найсуворіший в Європі? Вони, мабуть, забули, що у нас є не тільки матка, але й мізки.

Анти-абортисты хочуть дозволити аборт тільки в тому випадку, якщо життя матері буде в небезпеці. А лікарі вже зараз кажуть, що не будуть братися за аборт, якщо ризикують сісти у в’язницю, та ще й на три роки. Я працюю і сплачую податки, але якщо я завагітнію, мені буде відмовлено у відповідному медобслуживании: деякі аналізи несуть невеликий ризик викидня, тому їх теж заборонять. Що ще страшніше, так це те, що в нашій країні жінки і так нечасто зверталися в поліцію у випадку згвалтування, тому що не хотіли, щоб їх звинувачували в тому, що вони «самі винні». А тепер вони туди зовсім не будуть звертатися, інакше поліція повідомить куди треба і жінку змусять народжувати. Це справжній подарунок ґвалтівникам, чи не так? Мені здається неймовірним, що в Європі в 2016 році у нас хочуть відібрати наші основні людські права. Мені зовсім не по собі від цього і мені дуже хочеться виїхати в іншу країну.

Рената Юрасинська, 53 роки, викладач в Університеті Жешува, р. Дынув

Нинішній уряд і президент, здається, вірять, що Польща – виключно католицька країна, і її громадяни повинні чинити за законами церкви, а не слідувати своїм особистим переконанням. Завдяки цьому на перший план виступили громадські організації, що пропагують «захист життя з моменту зачаття».

Я протестую проти заборони абортів. Політики не можуть приймати найбільш важливі рішення, що стосуються життя будь-якої жінки. Це огидно – примушувати жінок народжувати дітей з фізичними вадами або народжувати після зґвалтування.

На жаль, я живу в маленькому містечку, розташованому у вкрай релігійному регіоні Польщі, де протести і марші – нечувана річ. Тому я можу протестую проти заборони абортів – приєдналася до «Чорного протесту» (#czarnyprotest) в соцмережах, намагаюся говорити з людьми про проблему. Реакція дуже різноманітна – починаючи від шанувальників повної заборони абортів, які часто говорять про захист невинних життів (боюся, лише до того моменту, поки це не торкнеться їх особисто), до прихильників «золотої середини» і тих, хто пропонує лібералізацію і дозвіл абортів «за запитом». Мої особисті погляди ближче до серединної групи. Хоч проблема заборони абортів не стосується мене особисто зважаючи віку, але у мене три дочки, і я боюся за їх майбутнє в країні з такими жорстокими законами.

Ірина Костишина, 28 років, художниця, Київ р.

В цьому році я перебувала в Польщі в місті Познані на творчій стипендії і спостерігала за протестами з самого їх початку. Вперше інформація про можливу повну заборону абортів прозвучала 1 квітня і, на жаль, це була не першоквітневий жарт. Вже на наступний день почали організовуватися спільноти в Facebook, з’явилися перші гасла. У неділю в різних містах, і в Познані в тому числі, пройшли перші невеликі демонстрації після церковної служби, на якій повинні були озвучити ідею про «неприпустимість переривання життя». На YouTube з’явилося відео, як жінки в знак протесту проти підготовлюваного закону масово встають і виходять з костелу під час зачитування цієї проповіді.

Головним символом протесту відразу стала вішалка, як один з досить страшних «домашніх способів переривання вагітності. Зображення вішалки використовували на плакатах, з нею фотографувалися в рамках інтернет-флешмобу, вішалки приносили на акцію біля познанського офісу правлячої партії PiS. Активістки придумали акцію «Вийшли вішалку пані прем’єрці» — пропонувалося в знак своєї незгоди вислати вішалку на робочий поштову адресу польського прем’єр-міністра Беати Щидло, яка висловилася за повну заборону абортів.

Через тиждень на площі Адама Міцкевича в Познані відбулася масова маніфестація, де лунали такі гасла: «Моє тіло – мій вибір», «Немає згоди на такі методи», «Хочемо народжувати по любові, а не насильно», «Мертва мати не обійме» (це стосувалося пропозиції зберігати вагітність навіть при можливій загрозі життю матері). У наступні місяці й численні протести, і маленькі пікети проходили у всіх великих польських містах, також йшов збір підписів за ініціативу громадської організації «Рятуємо жінок» (Ratujmy Kobiety) щодо лібералізації законодавства щодо абортів. В кінці травня в Познані в рамках акції «Поверни собі ніч», присвяченій темі насильства над жінками, знову говорили про заборону абортів як ще однією формою насильства.

Мені здалося цікавим, що на всіх маніфестаціях можна було побачити дуже різних людей: і дівчат-підлітків, і мам з дітьми, і зовсім літніх жінок, і, до речі, досить велика кількість чоловіків. Хоча до організації протестів підключилися різні громадські організації і опозиційні політичні сили, в них був мінімум політичної агітації.

Повинна сказати, що ставлення до абортів в польському суспільстві досить неоднозначне: хоча польське законодавство у цій сфері й так до цих пір було одним з найсуворіших у Європі, велика частина людей сприймала це як належне. На жаль, свою роль зіграло і те, що в Польщі, як і в Україні, є проблеми з інформацією в плані сексуальної освіти і в той же час висока роль релігійних норм. Тому суспільною свідомістю можна легко маніпулювати за допомогою різних страшних історій, користуючись тим, що багато людей просто не знають, чим відрізняється медикаментозний аборт на ранніх термінах від штучних пологів на пізніх. Крім цього, різними пролайф організаціями періодично робляться спроби обмежити використання методів так званої «екстреної контрацепції», які також називають мало не «убивчими таблетками». З розмов я зрозуміла, що у протестувальників умовно є два табори: помірний — за збереження поточного стану справ без посилення, і більш радикальний (і менш чисельний) — виступає за лібералізацію законодавства, дозволу абортів на терміни до 12 тижнів. Крім цього, частина активісток виступає за безкоштовне медичне обстеження, поширення контрацептивів і обов’язкове введення сексуальної освіти у школах – у загальному-те, з чого і варто було б починати державі, якщо політиків дійсно турбує статистика абортів.

Зараз я стежу за ходом протестів вже з України. На жаль, польський сейм все-таки прийняв закон у першому читанні, тому акції тривають. Для мене участь у них, хоч я і не є польської громадянкою, було і залишається дуже важливим. Зараз потрібно максимально підтримати протест польських жінок і ні в якому разі не допустити запровадження закону, інакше цей прецедент можуть спробувати повторити в інших країнах, в тому числі і в Україні, адже ставлення до жінок в цілому у нас явно не краще і деякі політичні сили вже пробували підняти це питання.

Малгожата Левандовська, 32 роки, викладач, докторант Варшавського університету

Я вважаю, що цей закон карає жінок за їх сексуальність, відбирає у них гідність і нав’язує страх. Я навіть не можу собі уявити, що 12-річну жертву зґвалтування можуть посадити у в’язницю, у разі якщо вона зробить аборт, або що буде, якщо змусять народжувати жінку, дитина якої має такі патології, з якими він просто не виживе, з’явившись на світ. Я вважаю, що цей закон — жорстокість в чистому вигляді. Польки знають (звичайно, краще, ніж церковники і політики), що аборт — це завжди складне рішення. Ніколи і ні для кого це не дрібниця.

Ті люди, які голосували за новий законопроект (а це народна ініціатива) — фанатики, невігласи і просто не розуміють всієї проблематики, вони йшли якийсь своєї ідеології. Можливо, вони навіть собі не уявляють наслідків для мільйонів жінок у моїй країні. Шкода, що ті, хто кричить голосніше за всіх — найчастіше чоловіки або вже в такому віці, в якому ні зачинати, ні народити не можуть. Шкода, що багато людей називають наш протест «шумом, під який хочуть прийняти найважливіші закони». А я думаю, що це стосується всіх нас, дітей і дорослих, чоловіків і жінок, але особливо жінок. Мова не тільки про закон, але і про нашу свободу вибору, тому ми і протестуємо. І ніякі це не права меншин: жінки в Польщі — більшість.

Фото: fot.Majewski