Як говорити з дітьми про вегетаріанство

Всім вегетаріанцям рано чи пізно доводиться відповідати на питання про те, чому ми не їмо м’ясо і як ми можемо «на одній траві» жити.

Одна справа, коли такі питання задають сторонні люди. Але зовсім інше, коли про це запитують твої власні діти.

Я почала готуватися до цього моменту вже зараз. Уявляю дитячі запитання, шукаю відповіді, читаю поради в інтернеті.

Але поки єдине, що вигадала, — це розповісти дітям правду.

Правду про те, що я вегетаріанка вже 15 років. Прийшла до цього полуосознанно, просто мені перестав бути приємним смак м’яса. Плюс мене стала лякати сама думка про те, що по суті котлета — це, вже вибачте за банальність, труп тварини. Але з роками, звичайно, наросли й інші причини: від етично-гуманних до практично релігійних.

Коли у мене з’явилися діти, виникло резонне питання: чи я буду годувати м’ясом їх. І мені довелося переглянути наново всі свої переконання, перечитати всю літературу на цю тему. Адже хочеться, щоб твоє рішення не принесло шкоди дитині.

У підсумку я вирішила, що буду годувати своїх дітей м’ясом. Але не з-за страшилок про дефіцит білка і вітамінів. А тільки тому, що мій перехід на вегетаріанство був усвідомленим і пройшов без жодного інформаційного тиску, тому, думаю, і діти мають право на свій усвідомлений вибір.

Є речі, в яких у дітей вибору немає, і це нормально. У розетку металевою спицею лізти не можна, і крапка. Тут немає вибору. Батько зобов’язаний захистити своє чадо від будь-яких небезпечних для життя речей і ситуацій. А є речі, в яких ми просто зобов’язані надати дітям можливість приймати рішення самостійно.

Коли я полізла читати форуми, натрапила на таку історію.

У мене з дитиною така проблема виникла. Я не їм м’ясо, рибу, молоко і обумовлюється це своїй дочці (5 років), що пташки, рибки, свинки, корівки хочуть жити, не хочуть, щоб їх вбивали, тому я їм тільки травички, салати, овочі, фрукти. І ось вона під час прогулянки в садку бігала навколо клумби, почала збирати квіточки, гілочки з кущів у букетик. Вихователька підійшла і каже: «Навіщо ти відриваєш квіточкам голови, а кущиків ручки? Їм боляче, вони тепер швидко помруть». Донька засмутилася і каже мені: «А чому ти їси листочки, ягідки, їм же боляче було, коли їх зривали? А кущики тепер без них помруть». Ось, не знаю, що тепер дитині говорити, начебто квіти-гілки рвати недобре і рослина від цього страждає, нопочему тоді ми зриваємо і їмо».

Це ще один привід, щоб говорити дітям правду, пояснювати їм усе як дорослим. Навіть розповідати такі деталі, як те, що квіточкам не може бути боляче, адже у них немає нервових закінчень.

Говорити з дітьми на серйозні теми потрібно серйозно. Я просто розповім, чому сама м’ясо не їм, а потім вже розповім, що на світі є дуже багато людей, які не їдять м’ясо, і у кожного з них свої причини. І тут вже буде і про «тваринку вбивають», і про вплив на здоров’я.

І тоді діти будуть вже самі вирішувати, як їм ставитися до м’яса. Кожна дитина має право вибору, що йому є. Бувають діти, які жити без м’яса не можуть, а бувають ті, хто ще в несвідомому віці відмовляється від м’яса, і ви в житті не впіхнете у цих малюків ні шматочка. Так дайте ж їм право зробити свій вибір.

Я хочу, щоб мої діти прийняли рішення свідомо, і навіть якщо воно буде на користь м’яса, я не буду любити їх менше.