чи Зможе Україна стати наступною Кремнієвої долиною?
Американський бізнес-консультант Грег Сателл аналізує на forbes.com стан IT-ринку в Україні.
Україна протягом кількох десятиліть переживала трагічні події. ХХ століття ознаменувалося такими подіями, як голодомор, вторгнення нацистської армії, режим радянської влади, розграбування власним урядом.
Сьогодні ситуація в Україні залишається напруженою, країна перебуває у фінансовій кризі, в залежності від допомоги з боку МВФ, США і ЄС. Росія анексувала Крим, а східні області — Донецька і Луганська — опинилися у стані конфлікту. І, звичайно ж, при цьому Росія контролює постачання газу.
Проте Україна не втрачає надії. У той час як більша частина промислових підприємств знаходиться в зоні конфлікту, технологічна галузь може вийти на підйом. Так вважає Євген Сисоєв, керуючий партнер AVentures Capital. І він може виявитися прав.
Як стати Меккою технологій?
З тих пір як Кремнієва долина стала центром світу технологій в 1970-1980 роках, з’являлися послідовники, намагалися досягти такого ж успіху. Більшість з них не впоралися, але таких містах, як Нью-Йорк, Тель-Авів і Остін, це вдалося блискуче.
Якщо проаналізувати сьогоднішні стартапи, то можна виявити у них багато спільного. Це хороша профільна освітня база, талановиті кадри і так звана толерантне середовище, що об’єднує творчий рух, авангардні простору і кафе, художні галереї.
Хто знайомий з індустрією технологій, знає, що в Києві цих ресурсів в надлишку. Elancе, провідний інтернет-сервіс для фрілансерів, поставив Україну на третє місце у світі як країни, де люди володіють необхідними навичками. А Київ — це місце з квітучою, привабливою культурою і толерантним ставленням.
Однак є ще один елемент, який в Україні поки що відсутня. Кожному стартапу потрібно каталізатор — компанія-прорив. У Кремнієвій долині це Hewlett Packard, в Тель-Авіві — ICQ, в Нью-Йорку — DoubleClick. В Україні поки немає таких представників, але це може скоро змінитися.
Нова екосистема технологій в Україні
Євген Сисоєв оцінює вартість української ІТ-сектору в $5 млрд. У ньому подано чотири галузі: аутсорсинг, в якому зайнято 50 тисяч інженерів і близько 500 компаній, дослідження і розробки — найбільший центр був заснований компанією Samsung, а також торгівля по інтернету, обсяг якої оцінюється в $2 млрд.
Четверта перспективна галузь — це компанії, що розвиваються, які самі створюють програмне забезпечення і продають свої товари на глобальному ринку. Серед них Paymentwall, Grammarly, bmp online, InvisibleCRM, Depositphotos і Jooble.
Києву поки не вистачає компанії-каталізатора, яка викличе інтерес інвесторів до українських стартапів. Всього одна компанія, яка досягне позначки в $1 млрд, вже може залучити досить капіталовкладень і дати поштовх всьому сектору.
Особливості української моделі
Ключова відмінність українських підприємців в комп’ютерній області в тому, що вони спочатку орієнтуються на світовий ринок, працюють у багатьох країнах і надають товари та послуги на англійській мові. В самій державі немає можливості підняти свій стартап спочатку на рівень внутрішнього ринку.
З одного боку, нестача венчурного капіталу обмежує свободу дій компаній, проте з іншого — це вчить будувати конкурентоспроможний бізнес.
Додаткова перевага в скороченні витрат українським ІТ-компаніям дає і той факт, що самі компанії залишаються в державі, там же живуть інженери і менеджери. До того ж технологічні центри у Києві, Харкові та Запоріжжі знаходяться далеко від зони збройного конфлікту Донецька і Луганська. Якщо врахувати, що на останніх виборах перемогли проєвропейські партії, отже, можна очікувати прогресивних реформ.
Але все ж в Україні є чимало перешкод на цьому шляху, так як в загальному країна залишається глибоко корумпованої, де займатися бізнесом надзвичайно складно.
Без сумніву, Україну очікує нелегкий шлях. Але важливо також пам’ятати, що це одна з найбільших держав у Європі з відмінною базою талановитих кадрів і технологічною інфраструктурою. Тому я не став би заперечувати можливого успіху України в сфері технологій.