Гаджетоманія: 5 IT-пап про місці технологій в житті дітей
Батьків все більше хвилює «гаджетоманія», до якої схильні сучасні діти. Хтось боїться, що діти розучаться читати і писати, хтось побоюється психологічної залежності від шутерів і інших не корисних ігор. Однак українські IT-фахівці впевнені, що хвилюватися не про що. Своє бачення розвитку технологій, їх місця в житті дітей, наскільки корисними і небезпечними вони можуть бути експерти пояснили в ході публічної дискусії»Технології завтрашнього дня: Як захистити себе і дитину в часи інтернету речей», яка днями відбулася в українському офісі Microsoft.
Олександр Нестеренко, засновник ARTKB, батько чотирьох дітей
Я вважаю, що нічого страшного розвиток технологій, віртуальної і доповненої реальності не несе. Це просто черговий інструмент для отримання інформації, точно такий же, яким для нас був телевізор. Наше завдання як батьків, не обмежувати дитину, а попереджати про небезпеки інтернету. Це питання не технологій, а виховання, тому що сучасні діти не розмежовують для себе реальний і віртуальний світи. Для них один є продовженням другого. І яким чином дитина веде себе в реальному світі, таким же чином він веде себе у віртуальному, тому що знає, що його брати та сестри, батьки, вчителі, однокласники теж мають профілі у соцмережах, а значить, можуть бачити все, що він там робить. Я, наприклад, дарував своєму старшому синові роботів, окуляри віртуальної реальності, PlayStation, але він не став залежним від цих девайсів. Тому що йому не цікаво користуватися всім цим поодинці, набагато цікавіше грати разом з друзями або зі мною. Але так як друзі або я не можемо приділяти іграм по 10 годин на добу, а можемо, наприклад, пограти тільки 2 години, то ця обставина і є свого роду «обмежувачем». Мені не потрібно в програмі батьківського контролю обмежувати користування гаджетами своїм дітям, бо вони самостійно користуються ними з розумом на свій розсуд. Якщо дитина залежна від гаджета, варто спробувати переключити його на інші заняття, але такі, які були б йому цікаві. Йому, а не вам.
Олексій Мась, інтернет-підприємець, батько трьох дітей
У мене в родині ситуація така, — якщо що-то у кого-то ламається, ми кличемо сина. Також у нього є всі паролі від акаунтів і девайсів, тому що він завідує усім господарством«. Іноді у мене складається враження, що потрібно не захищати дітей від інтернету речей, а, швидше, нас — батьків. Діти в нових технологіях розбираються глибше і краще, ніж ми. Так що вони могли б провести майстер-клас для дорослих. А нам, щоб захистити їх, потрібно самим добре у всьому розібратися, але, як би ми не старалися, передбачити, якими будуть наслідки постійного перебування дитини у віртуальному світі, ми не можемо. Наведу приклад: мені говорили в дитинстві, щоб я читав книжки, але я хотів програмувати. У підсумку, в світі «перемогли» ті, хто програмував. Зараз діти освоюють робототехніку, а ми говоримо їм, щоб вони програмували. Але я вважаю, що «переможуть» ті, хто займається робототехнікою, так навіщо вимагати від дитини робити те, чого він не хоче? Він створює своє майбутнє. Що стосується програм батьківського контролю, я не обмежую своїх дітей. Моїй молодшій доньці два роки і вона щосили користується планшетом і смартфоном. І чудово! Тому що для неї це природно, як і користування соскою або м’якими іграшками. А якщо завдяки батьківському контролю ви побачили, що ваш дитина заходить на нехороші сайти, то варто з ним поговорити на цю тему, пояснити суть загроз і ризиків.
Артур Кочарян, кандидат педагогічних наук, батько двох дітей
Коли моя дочка-другокласниця зажадала собі смартфон, я попросив її пояснити, навіщо він їй потрібен. Вона не змогла цього зробити, так як для навчання й ігор у неї є планшет, а дзвонити по дорозі в/з школи немає потреби, тому що її відводить і забирає мама. Моя дочка зрозуміла, що девайси — це не іграшки. Також я рекомендую дозволяти грати в навчальні ігри — Minecraft: Education, логічні ігри, ігри з меню англійською мовою, тощо, Якщо ви вважаєте, що дитина «завис» на грі, з’ясуйте причину, чого він хоче від гри: заробити грошей, спустити пар, отримати підзарядку? Запитайте у нього про це, якщо він не зможе відповісти чітко, варто підключити психолога. Якщо дитина заходить на дорослі сайти, забороніть до них доступ, але не лайте. Краще купіть книгу про статевому вихованні і просто поставте її на полицю. Рано чи пізно, він прочитає її і знайде відповіді на всі його запитання. Якщо ви за допомогою програми батьківського контролю побачили, що дитина намагається зайти на нехороші ресурси, не лайте його. Поговоріть з ним через тиждень-два. Тому що якщо ви висловите йому все і відразу, він зрозуміє, що ви за ним стежте, а значить, не довіряєте йому. А, як відомо, недовіра породжує недовіру. Я ж вчинив інакше: я попередив своїх дітей про те, що підключу батьківський контроль, я не буду туди заглядати, але можу. Вони сприйняли це нормально.
Віктор Євпак, СЕО сервісу батьківського контролю Kidslox, батько двох дітей
Піклуючись про безпеку доньки, я подарував їй смарт-годинники, оснащені GPS і кнопкою SOS. На своєму смартфоні я бачу її місцезнаходження і можу їй подзвонити і поспілкуватися в будь-який час (години мають SIM-карту і функцію прийому дзвінків з мобільного). Також ми розробили дитячий Wi-Fi-роутер. Це пристрій підключається до основного домашньому роутера і розподіляє доступ до Wi-Fi між гаджетами дітей. Через додаток батьки зможуть відстежувати дії дітей в інтернеті і фактично здійснювати батьківський контроль, вони навіть зможуть, перебуваючи поза домом, включити або відключити Wi-Fi для дітей.
Віктор Цикунов, експерт по хмарних технологій Microsoft, батько двох дітей
Я вважаю, що заборони не допоможуть, тому що діти все одно знайдуть шляхи обходу. Краще використовувати методи мотивації. Наприклад, коли мої батьки купили комп’ютер (це було в середині 1990-х років), я попросив їх завантажити ігри. Вони цього не зробили, але вони подарували мені книгу по програмуванню. І через кілька років я навчився програмувати і сам писав гри. Це визначило все моє майбутнє. Також сучасні батьки переживають, що їхні діти не бачать сенсу вчитися читати і писати, адже можна передати фото, відео, зображення. Нічого страшного в цьому немає, тому що головне, наскільки добре вони будуть вміти оперувати інформацією.