Ніч перед Різдвом: 4 героїні про те, як пробудити відчуття дива

Різдво — найсвітліше свято, коли вся родина возз’єднується в очікуванні першої зірки за великим столом. Всі готуються до нього однаково — готують 12 страв, що прикрашають будинок, розучують колядки. Але в кожній сім’ї є свої власні традиції, які і створюють те саме відчуття витає в повітрі різдвяного дива. Про своїх сімейних традиціях розповідають наші героїні.

Христина Патик

Засновниця українського бренду одягу «Зерно»

Різдво для мене — це суто сімейне свято. Не уявляю його в ресторані чи в поїздці у теплі краї. В нашій сім’ї все дуже традиційно, і я це дуже шаную. Тепер, коли моя сім’я у Києві і ми не завжди можемо поїхати до Львова до батьків, ми чуємо трохи як діаспора. Альо традиційно завжди готуємо 12 страв на Святий Вечір і колядуємо. Для дітей це прекрасний час: ми готуємо маленький вертеп, придумуємо ролі, костюми, вивчаємо коляди і хідно по сусідах. Для мене свято Різдва асоціюється з наступним — це радість, родина, зима (і має бути сніг), можливість відіспатись та приватність (ніхто не мав би турбувати по роботі).

Тетяна Гончарова

Директор оптової дистрибуції «Цифротех», співачка

Свята Нового року і Різдва — це завжди подарунки, емоції і розкіш неспішного спілкування з близькими людьми, яку не завжди можеш дозволити собі у темпі буднів. Думаю у багатьох з нас цей момент настає, ще коли вітрини магазинів починають прикрашати до свят, а на прилавках з’являються ялинкові іграшки. П’ять моїх особистих відчуттів свята — це очікування дива, піднесений настрій, святкові поїздки, підбиття підсумків року і віра, що рік, який наступив, як нову сукню, сяде як влите і буде нескінченно радувати.

Катерина Геселева

Зимові свята — це ті свята, які весь світ відзначає разом, і кожної людини, навіть самого відвертого циніка, охоплює відчуття наближення дива. Якщо говорити про мене, то кожна зустріч Нового року або Різдва, — незмінно, дуже тепле і радісне подія. Тому що для мене свято – це час, коли перестаєш думати про справи, які потрібно реалізувати найближчим часом, і просто віддаєшся неймовірного тепла, затишку, гармонії і спокою, які панують в душі. Під час зимових свят я обов’язково знаходжу час, щоб провести час з сім’єю, включаючи її членів, які живуть в інших містах. Але ще вони — відмінний привід влаштувати грандіозну вечірку разом з друзями або просто поласувати чим-небудь смачним в «Репризі».

Віра Романова

Психолог, кандидат психологічних наук

Не пам’ятаю, щоб у дитинстві в моєї сім’ї Різдво було головним святом. Але з появою дитини я стала дуже трепетно ставитися до нього, а з появою у мене хрещениць — ще більше. Це по-справжньому світле і чисте свято, коли я дбаю про подарунки для близьких, допомагаю синові приготувати кутю для хрещених (саме я йому, а не він мені), і особлива фішка хресного мого сина – це кожен рік нова гарна колядка. Різдвяні канікули у мене по-справжньому родинні, це час я присвячую крестницам і кумам. А якби мама могла приїжджати в ці дні, було б взагалі казково. Коли свята наближаються, я згадую фільм «Інтуїція». Він для мене по-справжньому різдвяний і магічний. Більш того, цей фільм з 17 років є невід’ємною частиною мого життя — були такі моменти, коли моє життя ставала дуже схожою на сюжет цього фільму.

Ще одна різдвяна традиція, придумана мною з появою у мене сім’ї і дитини, – це ялинкові іграшки handmade. Я колись вирішила, що якщо до кожного Нового року робити кілька нових іграшок, то коли у мене з’являться онуки вся наша ялинка буде тільки з іграшок, зроблених своїми руками. Звичайно ж, не буду обманювати, одне з важливих відчуттів різдвяних свят – це можливість лінуватися, дивитися кіно, читати книги і пити чай, не вилазячи з-під ковдри, а часом і з піжами. І в той же час дуже активного відпочинку – катання на ковзанах, походи в ліс (за наявності снігу), у театри та музеї. Загалом, повне відчуття свободи: що хочу те й роблю. Зараз у мене якраз такий момент в житті, коли я дуже щаслива. І щастям я зобов’язана своїм знанням, можливості працювати та людям, які є в моєму житті. А зовсім не наступило новому році. Я насолоджуюся станом тихій гармонійної радості. Шлях щастя – шлях легкості, але разом з цим, і певної невизначеності, недоведеність. Я даю собі право на яскраві емоції завжди, а не тільки у свята. На свята багато хто собі теж дають таке право, але ненадовго, тому концентрація їх щастя посилюється. Моє найбільше бажання, щоб волю емоціям давали собі все і завжди (коли це доречно, звичайно) – і тоді світ навколо стане щасливішим. І хоча часом друзі кажуть: «Ти ж психолог», чекаючи, що я завжди буду витриманою, я даю собі право на яскраві емоції.