Особливості материнства в Австрії

Всі, хто хоч раз бував у Відні, дивувався австрійським музеям і високими цінами. Але одна справа, коли ви попиваєте кави милуючись видами собору Святого Стефана, і зовсім інша – жити в Австрії, народжувати тут і виховувати дитину. Своїм досвідом ділиться журналіст Ольга Ткаченко, яка більше року живе в передмісті Відня Клостернойбурге з чоловіком Хервигом і дочкою Анею, якій 11 місяців.

В Австрії багато біженців, мігрантів, всі вони користуються державними клініками. Але приватних теж багато, так що кожен вибирає індивідуально. Але якщо ти йдеш в державну клініку, це не означає, що догляд гірше. Є, звичайно, ряд незручностей. Наприклад, коли ти приходиш на прийом, то чекаєш в черзі, незважаючи на призначений час.

Я до сьомого місяця вагітності спостерігалася в Україні, потім приїхала в Австрію і стала на облік. Чоловік записав мене заздалегідь, за два місяці, тому що тут так раптом до лікаря не потрапиш. Якщо немає нічого термінового і не потрібно викликати швидку, то зазвичай візит до лікаря чекаєш два-три місяці. Якщо викличеш швидку і з’ясується, що нічого страшного не відбувається, то тобі ще й штраф можуть виписати. Тому тут зайвий раз не викликають швидку. Я до сих пір не можу до цього звикнути.

Вагітність: український та австрійський досвід

Прийшовши на перший прийом до лікаря в Австрії, я принесла книгу спостережень з України. Але вона її не зацікавила, крім аналізу на цукор, який я робила в Києві. Всі аналізи крові, сечі, мазки – вона робить сама, до пологового будинку я ходила тільки до неї. Вона не робила ніяких вимірів, не слухала живіт, тільки УЗД і елементарні аналізи.

Також австрійська лікар встановила свій термін пологів, який відрізнявся від українського рівно на два тижні. Я була шокована, а вона здивувалася, чому на батьківщині мені його неправильно визначили. У нас зазвичай прогнозують з різницею приблизно в тиждень, і точно не кажуть. А тут дуже важливий день пологів – він є точкою відліку для спостережень. Мені призначили «день ікс» 17 грудня, і тоді я й народила.

У Києві я спостерігалася в «Адонісі», а не в державній клініці. Лікар мені дуже подобалася, вона піклувалася про мене, могла зателефонувати, запитати, як справи. В Австрії доктора, навіть з приватних клінік, ніколи не будуть дзвонити. Але рекомендації, які давала тутешній фахівець, мені сподобалися набагато більше і виявилися ефективнішими. Наприклад, в Україні мені лікар забороняла ходити в басейн, радила носити бандаж з шостого місяця, тому що передавливались вени. Я купила бандаж, приїхала в Австрію, а лікар мені сказала, що він потрібен, і порадила замість нього робити три вправи, які згодом мені допомогли. Ще вона прописала мені чай з найпростіших компонентів, теж для вен. До того ж українська лікар мені прописала медикаменти, я їх вже не хотіла брати, але вона наполягала. Австрійка мені їх відразу ж скасувала. І порадила робити побільше навантажень на організм – багато ходити пішки, плавати в басейні. В результаті, до останнього дня перед пологами я плавала і занирює на глибину в басейні, ходила в гору, в загальному давала собі серйозні навантаження. І народила дуже легко і швидко дитини вагою 4500 р. Акушерка сказала, що останній раз у них така дитина народжувався 10 років тому, і в пологовому будинку приходили до мене акушерки з інших змін привітати, так як пологи пройшли ідеально. Народжувала я не так, як зазвичай відбувається, — лежачи на ліжку, а вертикально. На пологах були присутні, крім акушерки, чоловік і моя мама. Було відчуття свята, особливо коли при надходженні в пологовий будинок акушерка, оглянувши мене, повідомила, що вже відкриття 7 см, і що я скоро народжу. А я до останнього думала, що це тренувальні перейми і мене відпустять додому. Відчувала себе відмінно, нічого не боліло!

Коли я відлітала з України, мені зробили контрольне УЗД, і лікарі турбувалися, що в мене шийка матки скорочується, і потрібно накладати шов, щоб пологи не почалися передчасно. Мені говорили, що по прильоту відразу потрібно накласти шов. Австрійський лікар не зрозуміла їх тривоги, порадила мені розслабитися, і я абсолютно спокійно доходила до пологів. Спочатку я нервувала – чому вона не слухає серцебиття дитини, не виробляє виміри живота? Але її підхід до ведення вагітності виявився більш прогресивним.

Мене спостерігала гінеколог зі звичайної лікарні, я нічого за це не платила, витрати покривалися страховкою. В Австрії є й приватні страховки, приватні клініки, але це дуже дорого – спостереження коштує від 2000 євро.

Пологи на «бебі віллі»

На 38 тижні лікар направила мене в пологовий будинок, теж державне. Ми живемо в невеликому містечку поруч з Віднем, і в тутешньому пологовому немає, приміром, інкубаторів для недоношених дітей і навіть штатного неонатолога. Цей пологовий будинок маленький, сімейного типу та називається «бебі вілла». Я хотіла народжувати у Відні, почала збирати інформацію, і зіткнулася з тим, що відразу кілька людей порадили саме цей пологовий будинок в Клостенойбурге, де я живу. Я подумала, що варто спробувати. Щотижня по середах пологовий будинок проводить лекцію-презентацію для майбутніх батьків, ми туди пішли, потрапили в групу з сім’ями і дітьми, і нам дуже сподобалося.

На відміну від України в Австрії прийнято, що на пологи ти йдеш з акушеркою, а не з лікарем. Навіть пологи за домовленістю проводяться з акушеркою, а лікар може прийти, перевірити породіллю, зробити одну процедуру. Коли я народжувала, зі мною була тільки акушерка і лікар прийшов, коли все закінчилося, і то не одразу, зробив шов за хвилину і пішов, більше я його не бачила. Акушерка за домовленістю коштує від 900 євро і вище. У цю суму також входять її візити додому до і після пологів, всього 5 разів.

У пологовому будинку є буфет, де стоїть їжа, і ти береш, що хочеш. Для породіль там виставляють ківі, яблука, апельсини, солодкі йогурти. В обід приносять величезні блюда з салатами, томатною пастою. Я у лікаря запитала, невже ж можна це їсти? Вона дуже здивувалася: а чому не можна? Педіатр теж порекомендував забути про заборонах і є все, що подобається, це не викличе ніякої алергії у дитини. Я так і зробила — для підняття гемоглобіну їла гранати, полуницю, ківі, пила спеціальний аптечний сироп, зроблений з усіх зазвичай заборонених у нас для годуючих матерів фруктів і овочів. Годую грудьми досі, не було ніяких проблем.

В результаті пологовий будинок виявився дуже затишним, і у мене про пологи залишилися світлі спогади. Ми провели там чотири дні, і я навіть просила чоловіка залишитися довше. Притому що це звичайний державний пологовий будинок при звичайній лікарні.

Безкоштовні послуги та посібники

За пологи ми нічого не платили, все покривала страховка. Єдина стаття витрат – окрема палата сімейного типу, де всі чотири дні чоловік був зі мною. У палаті – велика розкладне ліжко, відмінно душова влаштована. У пологовий будинок я за звичкою зібрала сумку, але нічого не знадобилося – тут є все, включаючи ліки, памперси та інші приналежності для породіллі. У мене є можливість порівняти, тому що в Києві я два рази лежала на збереженні, другий раз мене взагалі поклали в родове відділення, де породіллі несуть все своє.

У цьому забезпеченні мам є і маркетингова складова – у пологові будинки прагнуть потрапити всі бренди, які випускають товари для мам та дітей. Вони наввипередки виставляють свої памперси, вологі серветки, спеціальні прокладки для породіль, це роблять і глобальні, і австрійські бренди. При постановці на облік в клініці видають величезну важенну коробку, яку я не могла потягти. Вона наповнена різним рекламною продукцією і товарами для мам та дітей – там і проспекти, і памперси, і пляшки, і подарункові дисконтні картки, і дитяче харчування. Я приходила до лікаря до пологів п’ять разів, тричі мені дарували цю коробку, і щоразу змінювався асортимент, завжди було щось нове. Після пологів мені теж дали таку коробку з товарами. Зараз, гуляючи з дитиною, я спостерігаю в інших мам знайомі пляшечки з таких коробок.

Прямо в пологовому будинку на наступний день після пологів ти можеш отримати свідоцтво про народження дитини – процедура проста, все добре налагоджено. В Австрії батькам виплачуються посібники, їх можна оформляти відразу ж після отримання свідоцтва. Їх видають страхові компанії або фінансові установи, які формують виплати за трьома схемами – ти сам вибираєш швидкість виплати. Можна отримати гроші за два-три роки або за рік. Відразу скажу, платять небагато. Ми вибрали найдовший варіант – платять довше, але щомісячна виплата найнижча. Ми отримуємо 392 євро в місяць, протягом трьох років. Для України це, може, велика сума, але тут при австрійських цінах вона смішна. Якщо не брати Скандинавію, то в Австрії найвищі ціни, податки і тут теж великі. У Німеччині, наприклад, податки і ціни нижче. Австрійці, якщо є можливість, роблять покупки тих же продуктів у Німеччині.

Дитячі садки

В Австрії влаштовані зручності для різних варіантів материнства. Є можливість річного декретної відпустки для батьків. Тут в сад можна віддати дитину з дев’яти місяців, і це затребувано, багато австрійки виходять після декрету рано на роботу. Але з іншого боку, я з донькою зараз ходжу в музичну школу, в групу дітей від 5 місяців до 1,5 років – там всі мами не працюють, і таких гуртів дуже багато. Я б не сказала, що є лише тенденція виходити рано, кожна мама вирішує, як їй краще. При цьому в моєму колі спілкування ні в кого немає нянь, це дорого, — від 10 євро в годину, не кожен може собі це дозволити.

Державні дитячі садки в Австрії умовно безкоштовні – страхові компанії компенсують витрати, ти платиш тільки за їжу і додаткові опції. Але розмір компенсації залежить від регіону Австрії. Наприклад, хоч ми живемо в 10 хвилинах від Відня, але ставимося до Нижньої Австрії, і у нас компенсують 100% оплати саду. А в самому Відні, яка ні до якої землі не відноситься і там свої правила, не компенсують повністю – у сім’ї моєї приятельки різниця становить 120 євро.

Для самих маленьких дітей групи називаються «ползунковий», — таких садочків менше, їх потрібно шукати. А в звичайний садок офіційно можна віддавати дитину з 2,5 років. Хоч дочці ще 11 місяців, ми зараз її записуємо, щоб у садку було гарантовано місце. А у Відні це роблять вже на етапі вагітності – коли колега чоловіка подавав заявку в садок, вони з дружиною ще навіть не знали стать дитини.

Ставлення до дітей

Тут ставлення до новонародженим дітям не таке, як в Україні. Якщо породілля згодна, то її можуть відвідувати на наступний же день після пологів, немає заборон на це. Чужі люди заглядають в коляску на вулиці, посміхаються дитині, можуть помацати. Якщо бабусі бачать, що дитина білий і блакитноокий, то вони просто в захваті. В Австрії низька народжуваність, в цілому мало мам з дітьми. Австрійські жінки довго живуть самостійно, для себе, дуже багато пар не мають дітей, а якщо заводять, то це, як правило, одна дитина, рідше – два.

Але до вагітним тут ставляться дивно. До пологів я активно ходила на курси німецької мови, в басейн, і не раз мені в автобусі ніхто не поступався місце, хоча я вже була на дев’ятому місяці, і саме австрійці, а не приїжджі. А до мамам з дітьми ставляться дуже добре допомагають. Якщо говорити про інфраструктуру, то все відмінно облаштовано, я по місту дуже легко переміщаюся з коляскою. В торгових центрах є пеленальні кімнати, часто можна зустріти кошик з памперсами і вологими серветками для безкоштовного користування.

В школі

В австрійських школах дитина в четвертому класі повинен здати іспити і прийняти рішення, чи піде він далі вчитися в гімназію, або залишиться в звичайній школі, — «фолькшулле», як вони тут називаються. Від цього залежить, чи буде у нього вища освіта, тому що якщо ти закінчив звичайну школу, а не гімназію, то у тебе практично нульові шанси поступити в університет. Тобто якщо дитина «прогуляв» в четвертому класі, то доля його вирішена. В Австрії небагато людей мають вищу освіту, і мій диплом у місцевих жителів викликає захоплення. Зараз австрійці намагаються міняти цю систему, але вона дуже сильно вкоренилася в країні.

В Австрії велика потреба в робочому класі, і таким чином заповнюється нестача кадрів. Тут робоче освіта дуже хороше, це престижно. Якщо ти хочеш працювати електриком, то будеш заробляти вище середнього і дозволяти багато речей без вищої освіти.

Перевибори і інші ефекти мультикультуралізму

В Австрії дуже строкате суспільство: тут колосальну російськомовне співтовариство, і ще більше – турецьке дуже багато турецьких мігрантів, а також біженців з Африки та Близького Сходу. 4 грудня в Австрії будуть перевибори президента, так як один кандидат звинуватив іншого у фальсифікації і переміг у суді. Тут один кандидат – націоналіст (він у першому турі виграв), який виступає проти біженців, а другий – за біженців, і думки розділилися.

Взагалі австрійці втомилися від напливу біженців, так як дуже ускладнилася криміногенна ситуація. Місяць тому був колосальний скандал – біженець зґвалтував хлопчика в басейні, і суд визнав його невинним, так як він пояснив, що у нього давно не було інтимних стосунків, і він хотів задовольнитися. У це складно повірити, але таке дійсно сталося. Тож настрої в суспільстві не дуже позитивні по відношенню до біженців. І практично всі мами, включаючи мене, носять перцевий балончик в кишені, тому що коли ти йдеш по безлюдній вулиці і бачиш щільну групу 20-річних юнаків близькосхідного виду, то стає страшно.

Фото: Дмитро Левич, Тамара Дорощук, Гузенко Оксана