Школа життя: Як у Франції школярі дізнаються про секс і процесі зачаття

Покоління моїх однолітків (скажімо, 1970-1980-х рр. минулого століття, навіть формулювати це страшно!) дізнавалися всі подробиці про процесі дорослішання і дітонародження методом обговорення деталей в загальних посиденьках у кого-то на горищі під час літніх канікул у бабусі. Зазвичай після першого-другого класу школи. Завжди знаходилася трохи більш доросла дівчина чи хлопець, які просвіщали зелену поросль, як могли. Ще була Медична енциклопедія і «Енциклопедія молодої сім’ї», яку батьки старанно ховали у себе в тумбочці в спальні.

Тепер же діти вчать основи статевого виховання та біологічні процеси зародження людського життя в школі. Принаймні, так відбувається у Франції, де ми живемо з двома дочками 11 і 13 років – тут коледж підходить до питань освіти серйозно. Перший рік навчання в коледжі, що дорівнює українського 6-го класу середньої школи, починається з вивчення такого предмету як Sciences («Науки»). Він об’єднує в собі три великих напрямки – різні технології (наприклад, діти вивчають основи роботи ГЕС), біологію та основи фізики.

От як раз біологічному пласту і дістається роль «старшої дівчинки в літній компанії». Системний підхід – наше все. Спочатку дітвора вирушає кудись на місцевий ставок вивчати личинок бабок і пуголовків. Потім вони вивчають всі можливі види запилення у рослин і усіляких живонароджених і икромечущих риб. Ну, а як же з родом людським?

— Я буду писати контрольну завтра, – одного вечора мій молодший дитина повернувся додому спантеличений.

— І яка у вас тема? – поцікавилася я.

— Дорослішання і пубертатний період.

Зізнаюся чесно: це було несподівано. Від своїх українських колег-мам я чула, що на окремих уроках в школі дітвора так чи інакше вивчає будову репродуктивної системи людини, так і моя особиста біологія в старших класах, пам’ятається, проходила під дружний легіт з задніх парт, як справа доходила до вивчення запліднення і функцій взрослеющих організмів. Але контрольні? В 11 років?

Виявилося, що все давно придумано і розроблено. Учні французького коледжу не дарма бродили по коліно в багнюці і листю, розбираючись, хто з мешканців місцевого лісу з ставком відклала ікру, хто закуклился до наступного літа, а хто народився у мами з татом. Озброївшись усіма набутими знаннями про товкачі, тичинках, запліднення у тварин, комах і всяких риб, діти переходять до власного біологічного виду – і роблять це цілком логічно.

Вчителька (у моєї дочки веде ці «Науки» дуже відповідальна мадам), звичайно, теж закликає до порядку особливо развеселившуюся при слові «пеніс» публіку з задніх парт, але для більшості дітей інформація не являє собою нічого, крім інформації. І, правда, а що робити, якщо органи мають свої назви? Вчити термінологію! До речі, учні ліцею на цих уроках дізнаються, які тварини найдовше виношують своїх дитинчат, і хто приносить у цей світ по 5-6 і більше малюків, а кому покладено один спадкоємець за один раз, хто з тваринного світу – зразковий батько, і чиї мами піклуються про всіх дітей своїх сусідок з однаковою увагою. Одним словом, учні отримують завдання знайти загальні принципи та відмінності в процесах відтворення на всяких різних щаблях живого світу навколо нас.

Тема ж самого сексу і зачаття – це вже дещо інше заняття, яке лише тематично пов’язана з суто інформаційними питаннями. Тут дітям вже пояснюють, як і що відбувається в сімейній парі, яка зважилася на народження дитини, для чого і як працюють всі репродуктивні органи чоловіка і жінки. У хід йде і анімаційний фільм, який розповідає про внутрішньоутробний розвиток дитини до моменту народження, і аналогією з тваринним світом навколо нас.

І наостанок – цікавий факт із серії «Очевидне неймовірне». З’ясувалося, що не всі діти в віці 11 років, однокласники 6-го класу загальноосвітнього коледжу у Франції, куди ходить моя молодша дочка, до цього рішучого уроку знали, звідки вони взялися. Хтось був здивований, хтось сміявся, хтось недовірливо хмурився, кому-то мама дійсно повідомила, що знайшла свою доньку – правда, не в капусті, а в рожевих кущах, що романтичніше. Незважаючи на освічений вік високих технологій, бездротовий доступ до будь терабайтам будь-якої інформації, все як і раніше починається в сім’ї. Як і кілька століть тому, відкритість (або закритість) питань статевого виховання бере свій початок в рамках спілкування дитини з дорослою частиною своєї сім’ї. Ну, а школа лише допомагає навести порядок в голові і уникнути непорозумінь про функції маточок і тичинок.

Особистий блог Лариси Міщанчук: ptaxa.kiev.ua