Світлана Ройз: «Що для вас подяку і кому ви вдячні?»

Під час презентації креативного тижневика WoBook, виданого за підтримки ПУМБ, яскраво прозвучала думка про те, що є час брати і є час віддавати — знання, досвід, ділитися душевною енергією. Такі цілі ставлять собі успішні українські жінки, які однаково добре вміють підібрати помаду і трансформувати бізнес-модель. Але і для них серед безлічі важливих питань є такі, на які не так просто одразу знайти відповідь. Сьогодні ми публікуємо відповідь дитячого та сімейного психолога, автора книг «Чарівна паличка для батьків», «Де живе ангел», «Практичне ребенковедение», мами двох дітей Світлани Ройз.

Питання, яке мені досі не поставили, але на який я б не проти відповісти: «Що для вас подяку і кому ви вдячні?»

Мені здається, що вдячність — це величезна сила, яка допомагає відновити не тільки баланс «давати — брати». Вміння дякувати — якість сильних, тих, у кого, як правило, є що дати взамін людям. Подяку говорить про нашу «надмірності»: коли всередині нас недолік її, ми вимагаємо, просимо, дратуємося, сумуємо… Ми подорожуємо по життю або завдяки, або знецінюючи. Подяку знеболює, умиротворяє, наповнює.

В принципі, фізіологічно це легко пояснити: коли ми відчуваємо вдячність, у нас виробляються гормони серотонін і окситоцин. Є така проста практика: якщо ти потрапив у ситуацію, не пов’язану з очевидною небезпекою, але від якої починаєш напружуватися (чергу йде повільно, навколо люди, з якими тобі не комфортно, і т. д.), — знайди п’ять об’єктів, які тобі подобаються і цікаві або п’ять приводів саме в цій ситуації подякувати людини. Дійсно, через 5-7 хвилин рівень гормону стресу (кортизолу) падає, ми розслабляємося — і ситуація розгортається по-іншому, за більш сприятливим сценарієм. Як мінімум тому, що ми в іншому стані.

Я зараз багато думаю про подяки вчителям. Тим земним вчителям, які віддавали мені свої знання, час, внесок яких у мене був дуже значущий. У мене є етичне правило. Коли я використовую чиюсь авторську напрацювання, практику, я завжди студентам кажу: «Це європейська практика, і всередині мене образ поклону». З вдячністю прийняла, з довірою передаю далі.

Думаю, якщо б ми частіше говорили вчителям у школах, що ми їм вдячні за внесок у наших дітей, це надавало їм сил і мотивації в роботі.

Деяким студентам я даю домашнє завдання: поспостерігати, відчувають і, головне, чи виявляють вони вдячність до людей, які присутні в нашому житті і полегшують її, але яких, як правило, ми не помічаємо, — до двірників, таксистам, офіціантам, листоношам. Проведіть експеримент: спробуйте щиро подякувати двірника, прибирає листя або сніг у дворі….

Мені здається, що любов — це стан подяки за саму можливість випробовувати це почуття, за саму наповненість цим почуттям. Щастя — коли ти вже не просиш про що-небудь, ти «надлишковий», щиро вдячний за те, що у тебе є. І покликання — це коли ти кожен день, йдучи з роботи, вдячний, що ти займаєшся саме цим і що це ще й джерело доходу.

Якщо ви хочете отримати креативний тижневик WoBook від ПУМБ і WoMo — у вас є така можливість. Потрібно лише перерахувати 150 грн фонду «Таблеточки». Подробиці тут: http://pumb.to/WoBook-Tab