В музей з немовлям? Так, саме так!

Музеї спеціально створені для того, щоб їх відвідувати. Коли мова йде про дітей, прийнято водити їх в музей вже в шкільному віці. А ще походи в музеї супроводжують обов’язкові правила: не галасувати, не розмовляти, не бігати… Я розумію, що так діти не заважають співробітникам музеїв спати на робочому місці, а попутно відбиваються ті крихти інтересу, які ще залишилися у дітей до чогось.

Якщо відвідування музеїв у вашій карті світу є цінністю – рекомендую починати походи в музей з дітьми, коли вони ще в грудничкового віці. Наведу кілька переваг: дитина ще не бігає – тобто не порушує правила музейної тиші, він або в колясці або на руках у батьків – перше зручно, друге приємно! Батько повністю контролює ситуацію і не нервує, а це дорого коштує.

Трохи про фізіології: основи композиції та кольоросприйняття закладаються в перший рік життя – то є все декількох секунд уваги вашої дитини на картину цілком достатньо, щоб закласти основи творчого розвитку, які потім, у «зрілому» віці можна продовжити розвивати.

Візити в музеї можна підбирати під годинник неспання дитини, а якщо він навіть і засне у вас на руках або в колясці, ви зможете продовжити з насолодою прогулюватися музеєм, зупиняючись, де захочете, і наскільки захочете.

Загалом, ходити по музеях з маленькою дитиною – море задоволення. І в світ вийшли, і розвитком дитини займалися, і себе, кохану потішили!

Музеї, які відвідували ми: Історичний, Зоологічний, Музей народної архітектури та побуту України «Пирогово», Музей голограм, Національний художній музей України. Подорожуючи містами України, ми також бували в Воронцовськом палаці, Качанівській садибі. Всі і не згадаю.

Так я ходила з дітьми не тільки в музеї і на виставки, але і на концерти джазової, класичної та сучасної музики. Як правило, моя молодша дочка засинала на 6-8-ої композиції і спокійно спала в мене на руках до закінчення концерту ))), а я отримувала задоволення від улюбленої музики і від того, що моя дочка солодко спить у мене на руках і я її обіймаю.