Коуч-казка «Смішні страхи» для полегшення адаптації дитини до школи

Відправляючи дитину в школу, батьки чекають, що після канікул він відразу втягнеться в навчальний процес. Однак дітям не так вже й просто перебудуватися на робочий лад після декількох місяців відпочинку. Особливо непросто доводиться першачкам, адже для них все в перший раз: нова школа, новий вчитель, нова форма, новий етап у житті.

Багато діти з хвилюванням переступають поріг школи, вони відчувають себе дорослішими і більш значуща. Але для деяких хлопців це урочиста подія часом затьмарюється тривогою, страхом перед невідомістю, перед усім цим «новим».

Допомогти уникнути негативних емоцій у першокласників, легше адаптуватися до школи можуть казки. Співпереживаючи казковим персонажам, діти звертаються до своїх почуттів, розуміють причини свого хвилювання, а також формують позитивні моделі поведінки в реальному житті, — вважає психолог і автор дитячих корекційних казок Марина Панфілова.

***

Казка «Смішні страхи»

Настало перше вересня. Кожному учневі зрозуміло — в цей день дружно йдемо в школу! А для першокласників — це особливий день: день знайомства зі школою, з учителем, з класом.

Сонечко посміхалося нашим першокласникам, ще теплий вітерець підганяв їх у дорозі.

Акуратні, гарні, з цими портфелями і з яскравим букетом квітів наближалися вони до Лісовій школі.

Біля школи учнів зустрічав Вчитель-Їжак. Він уважно розглядав кожного учня і добродушно посміхався. Букет йому дуже сподобався, Їжак оцінив старання хлопців. «Спасибі!» — промовив Учитель, і його очі засвітилися веселими вогниками.

Сорока гучно вітала учнів дзвінком, який луною рознісся по всьому лісі.

— Прошу всіх пройти в клас і вибрати парту, де вам буде зручно вчитися! — урочисто мовив Їжак.

Першокласники обережно рушили за вчителем, але, побачивши світлий клас, роздивились і сміливо знайшли собі підходяще місце.

— На першому уроці сьогодні ми будемо знайомитися, — спокійно мовив Їжак. — Ви розкажете, як вас звати, чим любите займатися.

Кожен з учнів розповідав про своїх улюблених іграх, мультиках, книгах і навіть про улюблених солодощах. Тільки Зайченя нічого не розповідав. Він стиснувся в грудку і сховався за парту так, що визирали одні тремтячі вушка. Їжак не відразу звернувся до нього, почекав, поки всі учні висловляться.

— А як тебе звати? І чим ти любиш займатися? — пролунало над заячим вушком.

— Я? Не-не-не знаю! — тремтячим голосом прошепотів Зайченя.

— Хто тебе так налякав? — захвилювався Вчитель.

— Бра-братик… — відповів Зайченя, — він сказав, що в школі мене провчать як слід, та

ще будуть карати хворостинками.

Всі першокласники розсміялися.

— А що ще розповідав твій братик про школу? — продовжував запитувати Їжак.

— Він казав… — вже сміливіше виголосив Зайчик, — що у вас дуже гострі голки і що неслухняних учнів ви боляче ними колете.

Їжак, всі учні і навіть сам Зайченя дружно сміялися.

— Так, твій братик — фантазер! — з посмішкою сказав Вчитель-Їжак. — Напевно, йому не хотілося відпускати тебе в школу, тому що не з ким буде грати. От він і придумав ці страшилки.

— Напевно… — вже спокійно відповідав Зайченя, — ще він образився на мене за те, що я навчився краще нього стрибати і бігати.

— А ти любиш бігати і стрибати? — уточнив Учитель.

— Дуже! — радісно відповів Зайченя.

— Дуже добре! Значить, ти будеш на фізкультурі кращим учнем! А на перерві допоможеш організовувати рухливі ігри для відпочинку.

Після цих слів Учителя продзвенів дзвінок з уроку, і Їжак запросив хлопців в коридор відпочити.

Першокласники з посмішкою виходили з класу, а Зайченя впевнено крокував попереду всіх.

На перерві хлопці-звірята встигли розглянути школу і поділитися з друзями своїми враженнями.

— Так, пострибати тут особливо ніде! — сказала Білочка.

— Чому? — заперечив Вовченя. — А стільці і столи в класі? Як раз для стрибків знадобляться.

Білочка зраділа винахідливості Вовченя. Разом вони влаштували справжні перегони з перешкодами по всьому класу. Коли продзвенів дзвоник на урок, гра була в самому розпалі.

Збуджений і скуйовджений Вовченя не відразу помітив Вчителя. А коли зупинився, то з подивом озирнувся на своїх товаришів. Білочка теж не могла зрозуміти, в чому справа. Інші учні стояли біля своїх столиків і розгублено дивилися на безлад в класі.

— Так, повеселилися… — спокійно мовив Їжак. — А дзвінок на урок вже продзвенів!

— Я не чув! — сказав захеканий Вовченя.

— І я не чула… — прошепотіла Білочка.

— Білочка і Вовченя, поставте, будь ласка, столи і стільці рівно, — попросив Учитель.

Коли порядок у класі був відновлений, вчитель оголосив урок математики.

Їжак запропонував хлопцям познайомитися з підручником, із зошитом у клітинку. У зошиті треба було виконати перше завдання: порахувати і намалювати фігури. Всі впоралися швидко, тільки Вовченя з Білочкою не зрозуміли завдання.

А коли Білочці стало зовсім нудно, вона дістала з портфеля горішки і почала їх розглядати, грати.

— Як у тебе вийшло, Білочка? — звернувся до учениці Їжак.

— А я нічого не змогла зробити, — сказала Білочка, сховавши горішки в парту.

— Але ж зараз Заєць ще раз докладно пояснював завдання! Ти не чула?

— Ні! — зізналася Білочка. — Не чула…

— А що ж ти робила? — поцікавився Їжак.

— Я грала з горішками, — чесно зізналася Білочка.

— Ну що ж, настав час для розмови про ігри в школі, — звернувся Їжак до всього класу. — Грати у школі можна, але давайте разом подумаємо, коли грати, де, як і в які ігри, — продовжував Учитель.

— Можна стрибати і бігати! — радісно запропонував Вовченя, який ще перебував під приємним враженням від гри з Білочкою.

— Можна, — погодився Їжак. — Але тільки на спортивному майданчику або у фізкультурному залі. А в класі або в коридорі від таких ігор можуть виникнути неприємності. Які, хлопці?

— Забрудняться, зламаються столи або стільчики! — відповів Лисеня, лапкою ніжно погладжуючи свою парту.

— Боляче ушибутся самі учні або вдарять когось ненавмисно! — занепокоївся Зайченя.

— Так, це вірно! А ще? Після таких ігор важко відразу заспокоїтися і на уроці учень стає розсіяним, йому важко розуміти, слухати! — підказав хлопцям Їжак.

— Це точно, — погодилися Вовченя і Білочка, але разом додали: — Але ж нам грати під час відпочинку на перерві?

Всі задумалися. І Їжак думав разом з хлопцями.

— Можна грати в настільні ігри, шашки, шахи? — запитав Ведмедик.

— Звичайно, можна! Але якщо довго сидиш на уроці, а потім сидиш ще й на перерві, спина буде втомлюватися. Та й посуватися для організму корисно, — пояснював Учитель.

— А може, нам зробити тенісний стіл у коридорі і влаштовувати змагання? — запропонував Заєць.

— І ще повісимо на стінку кольоровий круг і будемо кидати в ціль маленькі м’ячики на липучках! — розмріявся Лисеня.

— Молодці, хлопці! Здорово придумали! — похвалив Учитель. — Так ми і зробимо. А є і інші цікаві та негаласливим гри: «Струмочок», «Тихіше їдеш — далі будеш», «Путанка» та інші. Я обов’язково вас з ними познайомлю. А у що можна грати на уроці?

— На уроці не грають, а вчаться! — важливо виголосив Ведмежа. — А то весь урок пропустиш! Як же тоді дізнаватися нове?

— Правильно, Ведмежа! — погодився Їжак. — Але є ігри, які допомагають краще засвоїти, закріпити урок. І я теж буду вас з ними знайомити.

А іграшки на уроці сильно відволікають самого учня і його товаришів. Зрозуміла, Білочка?

— Так, — тихо промовила вона. — Я більше не буду, вибачте мене, будь ласка.

— Звичайно, ми тебе вибачаємо, а на ваших помилках сьогодні всі навчилися правильно грати і відпочивати в школі.

Продзвенів дзвінок з уроку. Хлопці-звірята дружно стали встановлювати тенісний стіл у коридорі. А Їжак навчив всіх нових ігор.

Так весело і цікаво пройшов перший день в Лісовій школі.

Читайте також: Як допомогти дитині впоратися зі шкільним стресом?